вівторок, 17 липня 2018 р.

Геній з Харкова



 
Пам’ятаєте таких собі майя? Так, саме тих, котрі обіцяли, що у 2012 році світу настане кінець. Що ж, минуло уже кілька років, а усі наче живі-здорові :) 
Ви колись задумувались, звідки ми знаємо про їхні пророцтва? Логічно, що були дослідники, які присвятили своє життя дешифруванню древніх текстів, знаків та символів. Але чи знали ви, що серед таких людей фігурує і українець – Юрій Кнорозов? А сама історія дослідження писемності оповита містичними співпадіннями і таємницями. 

Засновник майяністики народився у Харкові 19 листопада 1922 року і походив із досить освіченої сім’ї: інженери, лікарі, наукові працівники... Його бабуся була першою народною артисткою у Вірменії. У школі Кнорозова було важко назвати спокійним учнем, однак всі відзначали його здібності у вивченні гуманітарних та природних наук. Та й з творчістю проблем у юнака не було. Розповідають, що він грав на скрипці, писав віші та малював з фотографічною точністю.
І одразу ж незвичний факт: у будинку, де Кнорозов провів дитинство, довгий час зберігались його дитячі малюнки. Юрій малював дивакуватих тварин і підписував їх ще дивакуватішими закарлючками, які, як виявилось згодом, були практично копією ієрогліфів майя. І це не знаючи ще навіть українського алфавіту. Просте співпадіння чи таємничий натяк? Це залишиться таємницею :) Дослідник на всі запитання про цю ситуацію жартував, що в дитинстві під час футбольної гри він отримав м’ячем по голові. Результатом був струс мозку і, як жартома казав Кнорозов, талант до дешифрування. Вже у 5 років він навчився писати, але робив це знову досить незвично: виводив літери дзеркально.
            Після школи був університет. Однак навчання на факультеті єгиптології Юрію довелось перервати через початок війни. І тут сталось ще одне містичне співпадіння. З Німеччини Кнорозов привіз дві книги: "Повідомлення про справи в Юкатані" та "Кодекс майя" ( назва чотирьох рукописів народу майя, які зберігаються зараз в західноєвропейських бібліотеках). Існувала легенда, що він врятував їх з полум’я палаючої берлінської бібліотеки. Але все було набагато простіше – німці поскладали книги у коробки, аби вивезти їх до приходу радянських військ, однак їм це не вдалось. Солдати забрали книги і з часом вони потрапили до рук дослідника. Хоча тут теж виникають деякі суперечності. Для прикладу, навіщо простим солдатам забирати такі роботи? Але це вже інша розповідь. 
Деякий час по тому Кнорозову до рук потрапила публікація "Дешифрування листа майя – нерозв’язана проблема", яка повністю змінила його плани по вивченню шаманських практик. Основною причиною було те, що дослідник не погоджувався з автором статті: "Як це, нерозв'язна проблема? Те, що створено одним людським розумом, не може не бути розгадане іншим". 
Трішки поговоримо про саму абетку майя – гліфи, або ієрогліфи. Найбільш ранні написи датуються 3 ст. до н.е. Їх абетка дещо схожа на сучасне японське письмо. Іспанські католики-завойовники цілеспрямовано знищували бібліотеки майя та ацтеків разом з представниками цих народів. Священики вважали, що їх література побудована на демонології та єретизмі.
Дослідження почалось у 16 ст. з іспанського єпископа Дієго де Ланда. Подейкували, що він спалив автентичні тексти майя, але згодом у мадридській королівській академії була знайдена його книга – власний варіант дешифрування писемності цього народу. Всі спроби на основі його абетки розшифрувати тексти майя закінчилися невдачею, тому у 20 ст. вирішили, що дані єпископа невірні. Однак Юрій не здався.
Почавши свої дослідження зі збереженого "Кодексу майя", він склав каталог ієрогліфів і навіть встановив фонетичне звучання деяких з них. П’ять років Юрій, не виходячи з кабінету, працював над дешифруванням і не дарма – він зробив те, що ще не вдавалося нікому. Зі своїми розробками він мав виступити на захисті кандидатської. Але деякі його тези протирічили теоріям Енгельса, за що Кнорозова могли посадити. На щастя, цього не сталось. Його дисертація стала культурною подією в СРСР.
А потім про це дізналися і за кордоном. Парадоксальним вважали те, що дослідник, ні разу не відвідавши Мексику, зробив те, що не вдавалося зробити нікому, хто проводив там роки. І зробив він це всього за допомогою 3 збережених рукописів. Після цього його улюбленою фразою стала: "Я — кабінетний учений. Щоби працювати з текстами, немає необхідності лазити по пірамідах". Хоча десь глибоко в душі він і сам хотів би побувати у Мексиці, але був невиїздним. Все ж 1990 року його мрія здійснилась, його запросив сам президент Ґватемали Вінісіо Сересо Аревало. Кнорозов мав змогу відвідати найвизначніші пам’ятки країни. 
Однак світове визнання доктор наук здобув не тільки завдяки дешифруванню писемності майя, а й через використання математичних методів при вивченні не розшифрованих абеток. У середині 50-х років він почав дослідження писемності на острові Пасхи, а в 1960 запропонував власний варіант дешифрування писемності долини Інду, хоча його поки що не вважають загальноприйнятим. 
До речі, популярність отримав не тільки Юрій Кнорозов, але і об’єкт його дослідження: писемність майя отримала офіційну підтримку уряду Мексики і викладається в університетах та середніх школах у районах поширення майя. 
                                                                             За матеріалами UA Modna


                                                                                        

Немає коментарів:

Дописати коментар